Паска - Світле

Христове Воскресіння

Микола МАКСИМОВИЧ

От і пролетіла цього року коротка й тепла зима. Так і не встиг випасти справжній сніг, а вже зима зустрілася з весною на свято Стрітення, потім проводили ми її на Широкій Масниці. От і Великий пост пройшов, і наблизилися ми до найяснішого й радісного свята Церкви - Великодню Христової. Про велич і важливість цього свята багато говоритися. Але я приведу тільки знаменні слова Святителя Макарія, митрополита Московського. «Великдень - свято всесвітній і найбільший... Тому що Воскресіння Христове докорінно змінило й землю, і пекло, і Піднебіння... На землю Воскреслий Господь послав Духу Святого й освятив на землі Христову Церкву - стовп і твердження Істини, що буде на землі довіку, і врита пекла не здолають неї... У пекло зійшла душу Добродії по Його смерті, розтрощила пекло й воскресла... На піднебіння зійшов Воскреслий Христос і заснував там Церкву, у яку ввійшли й продовжують входити душі всіх праведників... Церква з'єднала Піднебіння й землю. У нас одна Церква - земна й Небесна. Усе зробив для нас Господь, не будемо ж зрадниками й убивцями самих себе. Очистимо й освятимо свої душі в таїнствах Святої Церкви».

Із цих слів стає ясним, чому Великдень уважається головним святом для всіх християн, а от що ж вона означає для кожного з нас окремо і які традиції цього торжества? Давайте поговоримо про це. Взагалі в оповіданні про Воскресіння Христа кожний образ таїть найглибший зміст. Так хрест - символ смерті й спокути, камінь - символ поховання, дружини-мироносиці - символ раптової зміни від скорботи до ненавмисної невимовної радості. Адже буває так у житті, що, ми виявляємося в безвихідному положенні, і раптом мигне надія, і немов хтось надає нам сил упоратися з лихом. Морок повалений, людині не зробитися більше видобутком злісної смерті. Господь переможець і рятівник.

Свята Церква у своєму великоднім Богослужінні саме й виражає цю всесвітню радість про славу Воскреслі Добродії. Хресний хід, установлений на згадку ходіння дружин-мироносиць і учнів з Єрусалима до труни, завжди супроводжується співом і зупиняється в західних дверей храму, де вперше лунає: «Христос Воскрес!». Потім вся процесія вертається в храм для великодньої заутрені. Закінчується Богослужіння вітаннями, взаємним цілуванням і даруванням фарбованих яєць. По переказі звичай красити яйця пов'язаний з ім'ям святої Марії Магдалини, що піднесла імператорові Тиберию біле яйце зі словами: «Христос Воскрес!». «Не вірю, - відповів імператор, - це неможливо точно так само, як не може біле яйце у твоїй руці стати червоним». І в ту ж мить яйце змінила свій цвіт...

Що є Великдень для простої людини? Вказівка шляху до проясненого, духовного життя. Прагнення знайти благодать, очистити серце й помисли жити по добру й по совісті. Бажання сприйняти всією істотою Велику Таємницю святого свята. Щороку особливо обчислюється дата Великодня - завжди між 22 березня й 25 квітня (ст. стиль), згідно з весняним рівноденням і березневою повнею. Цього року католицька Великдень починається 23 березня, єврейська -19 квітня й православна - 27 квітня. Ледь запахне в повітрі навесні, задзвенить веселий пташиний спів, ми, як і далекі наші предки, благоговійно чекаємо Великдень. Наступає заморочлива й весела пора: потрібно нічого не упустити, не забути, дотримати звичаїв і гідно зустріти Світлий День. Чимало вікових великодніх традицій шанувалося в різних народів, багато хто у великій честі й сьогодні. Усюди ретельно мили й забирали будинку, купували новий одяг і подарунки. Із завидною винахідливістю прикрашали житла - лампадки, яскраво-червоні троянди так розшиті скатертини... Навкруги відчувалося наближення невідомої, чудесної події.

На свято Великодня завжди буває велично, світло, багатолюдно в храмах, і повітря точно чарівний від безперестану палаючих свіч і запашного фіміаму. У свічі на Великдень особлива роль: напередодні свята звичайно несли із церкви освячені свічі, щоб обійти з ними весь будинок - до добра (якщо свіча по дорозі гаснула - начувайся). У всім, що пов'язане із церквою, відчувався подих Божества. Тому з такою любов'ю прагнули люди виконати в точності встановлені обряди. Головний з них - освячення їжі. Із часом він не міняється, але усе дорожче стає чуйному й відкритому нашому серцю. Таїнство відбувається на вулиці біля храму, при безлічі віруючих. Неодмінно візьміть із собою в церкву дитину. Нехай він допоможе вам розставити на столі паски, паски, фарбовані яйця, сам запалить вставлену в паску свічу. Попросите його зберегти руками мерехтливий вогник свічі, заслонити її від випадкового вітерцю. Коли священик окропити принесене, віддячите його, поклавши в спеціальний кошик небагато грошей або яйце. Разюче, як недовго триває обряд, але, скільки викликає сильних емоцій. Ні, мабуть, глибше й піднесеніше почуття, чим трепет від прохолодних крапельок святої води на особі, очах, руках, на рожевих щічках щасливого маляти. І від умиротворених, теплих поглядів навколо... Так хочеться обійняти й розцілувати всіх!

Бажання це підкріплює ще один древній великодній обряд - христосування, що з'явилося на Русі із Греції. Діти з батьками христосувалися тричі, тільки чоловікам із дружинами цілуватися прилюдно вважалося непристойним. Більше того, похристосуватися покладалося не тільки з живими, але й з мертвими: для цього неодмінно йшли із церкви на цвинтар.

А будинку кожної людини чекала рясна святкова трапеза. Зрозуміло, у центрі великодньої трапези було фарбоване яйце - це й ритуальний подарунок, і їжа, і талісман. У яких тільки легендах не згадується яйце, якими символічними значеннями не наділяється. Не випадковий і червоний цвіт фарбованого яйця - цвіт крові. Звідси подання про яйце як про світ, обагреному кров'ю Христа й тим відродженому до нового життя. Немов з мертвої шкаралупи повстав із труни Ісус. У простолюді повсюдна існували прикмети й повір'я про чудодійну силу освяченого яйця: отримане з рук священика, воно ніколи не зіпсується й збереже цілющі властивості; поміщене в діжку із зернами для посіву забезпечить гарний урожай; згладжена їм худоба буде здоровою і плідною; зарите в могилу заспокоїть душу покійні та ін. Крім того, яйце могло захистити від пожежі: праведник брав його в руки, три рази обходив навколо палаючого будинку, повторюючи «Христос Воскрес!», і вогонь ущухав. Славилася Великдень ще й справами добродійності: царі відвідували в'язниці, лікарні й притулки, жертвували на вбогі й знедолені. Народ бачив борг свій у милосерді й благих починаннях.

Свята Великдень - безперечно найбільший із церковних свят. Недарма на істині Воскресіння непохитно стоїть віра християнська. Нам випало велике щастя доторкнутися до древнього, таємного таїнства, осмислити яке, може бути, справа майбутнього. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Всі як один зрадіємо,

дорогі брати й сестри

Ірина ПАВЛИНА

Про воскресіння Христа оповідає Євангеліє. Втім, сам факт повстання із труни не описується, але євангелісти свідчать про те, що відбувалося до й після нього. Коли Ісус Христос умер і був знятий із хреста, Його поклали в труну й залишили із плачем. Але іудейські володарі боялися, як би учні не забрали тіло Вчителя й не сказали потім, начебто він воскрес по передвіщеному, тому веліли завалити вхід у гробницю більшим каменем і приставити невсипущу варту. Уночі, на третій день після поховання Господь Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес із мертвих. Тіло Його, людське, перетворило. Він вийшов із труни, не відваливши каменю, не порушивши печатки й невидимий для варти. Із цього моменту воїни, самі не знаючи того, охороняли порожню труну. Раптом зробився великий землетрус; з небес зійшов ангел Господень. Він, приступившись, відвалив камінь від дверей труни Господня й сіл на ньому. Воїни, що стояли на варти в труни, прийшли в трепет і стали, як мертві, а потім, опам'ятавшись від страху, розбіглися. У цей день раннім ранком у неділю Марія Магдалина, Марія Иаковлева, Іоанна, Саломея й інші жінки пішли до труни, щоб принести пахощі, призначені для тіла Ісуса. Жінок цих Церква іменує мироносицями. Вони ще не знали, що до труни Христову приставлена варта, а вхід у печеру запечатаний. Тому вони не очікували кого-небудь там зустріти, і говорили між собою: «хто відвалить нам камінь від дверей труни?» Камінь же був дуже великий. Марія Магдалина, випередивши інших жінок-мироносиць, перша прийшла до труни. Ще не розвиднювалося, було темно. Марія побачивши, що камінь відвалити від труни, відразу ж побігла до Петра й Іоанна й говорить: «віднесли Добродії із труни й не знаємо, де поклали Його». Почувши такі слова, Петро й Іоанн негайно побігли до труни. Марія Магдалина пішла за ними. У цей час до труни підійшли інші жінки, що шли з Марією Магдалиною. Підійшовши, вони побачили, що великий камінь, що загороджував вхід у труну, відвалити, труна порожня, а на камені сидить Ангел Господень. Вид Його була як блискавка, і одяг Його була біла як сніг. Злякавшись Ангела, жінки прийшли в трепет. Ангел же сказав: «Не бійтеся, тому що знаю, що ви шукаєте: Ісуса розп'ятого. Його немає тут. Він воскрес, як сказав ще, будучи з вами. Підійдіть, подивитеся місце, де лежав Господь. А потім підіть скоріше, і скажіть учням Його, що Він воскрес із мертвих». Вони ввійшли усередину труни (печери) і не знайшли тіла Добродії Ісуса Христа. Але, глянувши, побачили знову ангела в білому одязі, що сидить по правій стороні місця, де був покладений Господь, і їх осягнув жах. Ангел же сказав їм: «не жахайтеся. Ісус шукайте? Назаряніна розп'ятого, Він воскрес. Його немає тут. От місце, де Він був покладений. Але йдіть, скажіть учням Його й Петрові (який своїм зреченням відпав від числа учнів), що Він зустріне вас у Галілеї, там ви Його побачите, як Він сказав вам». Коли ж жінки стояли в здивуванні, раптом, знову перед ними з'явилися два ангели в одягах, що блищать. Жінки в страху схилили особи свої до землі. Ангели сказали їм: «що ви шукаєте живого між мертвими? Його немає тут. Він воскрес. Згадаєте, як Він говорив вам, коли був ще в Галілеї ... говорив, що Синові Людському слід бути відданим у руки грішних людей, і бути розп'ятим, і в третій день воскреснути». Тоді жінки згадали слова Добродії. Вийшовши ж, вони в трепеті й страху побігли від труни. А потім зі страхом і великою радістю пішли відвістить учням Його. Дорогою же нікому нічого не сказали, тому що боялися. Приходячи до учнів, жінки розповіли про усім, що бачили й чули. Але учням здалися слова їх порожніми, і вони не повірили ім. Тим часом до труни Господню прибігли Петро й Іоанн. Іоанн біг скоріше Петра й прийшов до труни перший, але не ввійшов у труну (печеру), а нахилившись, побачив лежачі завіси. Слідом за ним прибігає Петро, входить у труну й бачить одні лежачих завіс, і плат (пов'язку), що був на голові Ісуса Христа, що лежить не із завісами, але згорнутий на іншому місці окремо від завіс. Тоді за Петром увійшов і Іоанн, побачив все це й увірував у воскресіння Христове. Петро ж дивувався сам у собі що відбулося. Після цього Петро й Іоанн вернулися до себе. Коли Петро й Іоанн пішли, Марія Магдалина, що прибігла з ними, залишилася в труни. Вона стояла й плакала у входу в печеру. І коли плакала, нахилилася й глянула в печеру (у труну), і побачила двох ангелів у білому одіянні, що сидять, одного в глави, а іншого в ніг, де лежало тіло Рятівника. Ангели сказали їй: «дружина! що плачеш?» Марія Магдалина відповіла їм: «віднесли Добродії мого, і не знаю, де поклали Його». Сказавши це, вона оглянулася назад і побачила вартий Ісус Христа, але від великого суму, від сліз і від упевненості своєї, що мертві не воскреють, вона не довідалася Добродії. Ісус Христос говорить їй: «Жінка! що ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія ж Магдалина, думаючи, що це садівник цього саду, говорить Йому: «Пан! Якщо ти виніс Його, скажи мені, де поклав Його, і я візьму Його». Тоді Ісус Христос говорить їй: «Марія!» Добре знайомий їй голос змусив її отямитися від суму, і вона побачила, що перед нею стоїть Сам Господь Ісус Христос. Вона викликнула: «Учитель!» - і з невимовною радістю кинулася до ніг Рятівника; і від радості вона не уявляла собі всього величі моменту. Але Ісус Христос, указуючи їй на святе й велике таїнство воскресіння Свого, говорить їй: «не доторкайся до Мене, тому що Я ще не зійшов до Батька Моєму; а йди до братів Моїм (тобто учням) і скажи їм: сходжу до Батька Моєму й до Батька вашому й до Бога Моєму й Богові вашому». Тоді Марія Магдалина поспішила до учнів Його зі звісткою про те, що бачила Добродії, і про те, що Він сказав їй. Це було перше явище Христа після воскресіння. По дорозі Марія Магдалина наздогнала Марію Иаковлеву, що також верталася від труни Господня. Коли ж вони йшли відвістить учням, раптом, Сам Ісус Христос зустрів їх і сказав їм: «радуйтеся!». Вони ж підійшли, ухопилися за ноги Його, і поклонилися Йому. Тоді говорить їм Ісус Христос: «не бійтеся, підіть, відвістите братам Моїм, щоб вони йшли в Галілею, і там вони побачать Мене». Так воскреслий Христос з'явився в другий раз. Марія Магдалина з Марією Иаковлевой, увійшовши до одинадцяти учнів і всім решта, що плаче й ридає, відвістили велику радість. Але вони, почувши від них, що Ісус Христос живий і вони бачили Його, не повірили. Після цього Ісус Христос з'явився окремо Петрові й запевнив його у Своєму воскресінні. (Третє явище). Тільки тоді багато хто перестали сумніватися в дійсності воскресіння Христова, хоча й залишилися ще не віруючі між ними. Але раніше всіх, як свідчить від стародавності св. Церква, Ісус Христос обрадував Пресвяту Матерь Свою, відвістивши Їй через ангела про Своє воскресіння. Про це так оспівує св. Церква: Ангел викликував благодатної (Божией Матері): чиста Діва, радуйся! і знову говорю: радуйся! Твій Син воскрес із труни на третій день після смерті й воскресив мертвих: люди, веселитеся! Прославляйся, прославляйся християнська Церква, тому що над тобою воссіяла слава Господня: тріумфуй нині й веселися! Ти ж, Чиста Богородиця, радуйся про воскресіння Тобою породженого. Так давайте, дорогі брати й сестри, і ми, всі як один зрадіємо воскресінню Добродії нашого Ісуса Христа!