Як мені почати свою справу?

Людмила ТКАЧЕНКО (Білорусь, м. Мінськ) Конкурс

Шановна редакція ІБК прошу опублікувати й включити в число конкурсних робіт цю мою статтю. На мою думку, її тема досить актуальна й практично цілком корисна. Я сподіваюся, що моя стаття хоч крапельку, але допоможе кому-небудь при відкритті свого бізнесу.

Я написала цю статтю для тих, у кого питання, узятий як назва статті, як говорять, уже став ребром. Це стаття саме для тих, хто вирішив знайти відповідь на нього в Інтернеті. У свій час все це відбувалося й із мною. І я теж тоді прагнула знайти хоч які-небудь ради або рекомендації на веб-сторінках. Я довго тоді думала, який мені поставити запитання розвідувачеві, щоб відразу одержати тільки те, що мене цікавить. Але так я нічого й не придумала й сформулювала своє питання, що дослівно збігається з назвою цієї моєї статті. На свій запит я одержала дуже багато відповідних посилань - і в мене промайнула радісна думка, що в такому достатку матеріалів я вуж обов'язково знайду все те, що так мені необхідно. Одним з перших я знайшла «Покроковий посібник зі створення бізнесу з нуля». Я із захватом початку його читати, хоча початок мене відразу насторожило. От уявіть собі поліклініку з написом над входом: відвідування даної установи небезпечно для вашого здоров'я! Щось подібне спостерігається й у цього керівництва. Там читача відразу попереджають, що виконання рекомендацій курсу небезпечно для його (читача) світогляду! І, дійсно, поступово вивчаючи вступну частину керівництва, мій початковий оптимізм став поступово розсіюватися. Хоча зміст початку цієї вступної частини виглядає цілком логічним і переконливим. На думку авторів керівництва, основною відмінністю їхнього курсу від систем навчання, що застосовуються у звичайних навчальних закладах, є те, що в них майбутні підприємці не набирають деякий набір знань, а розвивають свої підприємницькі здатності. Такими здатностями, зокрема, є: здатність ставити мета й досягати мета; вольові здатності; здатність переконувати; здатність переносити психологічний тиск; здатність брати відповідальність на себе; здатність приймати вірні інтуїтивні рішення в умовах недоліку інформації й часу. Це всі звичайно непогано - усі готові розвивати свої здатності, так ще в потрібному напрямку. Дуже інтригуючій є заява, що саме навчання по пропонованому керівництву відбувається на практиці й складається з декількох етапів. На першому етапі протягом півроку - це створення бізнесу "з нуля", тобто замість грошей вкладаються власний час, енергія й мозки. А на другому етапі, а це ще півроку, - це дистанційний бізнес, тобто бізнес, що не вимагає постійної присутності і їм можна управляти з будь-якої крапки миру, наприклад, за допомогою Інтернету й телефону. Як все заманливо й просто! Далі автори вирішили взагалі приголомшити прагнучих і прагнучих людей відкрити свою справу. Для цього вони руйнують існуючі, на їхню думку, міфи. Перший міф - необхідність початкового капіталу при створенні своєї справи. На думку авторів, «початковий капітал не потрібний, більше того, він часто шкідливий, тому що створює спокуса покладатися на гроші, тоді як потрібно покладатися на себе. Проблема не в тім, що потрібні гроші, проблема в тім, що потрібно множити, нехай ті деякі гроші, які є. Причому, є чітка залежність, чим більше сума, тим сутужніше її препомножити. Тисячу рублів досить легко подвоїти, але мільйон доларів важко збільшити навіть на п'ять відсотків, і дуже легко невдало вкласти й втратити значну частину або навіть всі». Другий міф - «поданні про те, що хтось дасть вам потрібні вам знання, і ви створите свою справу. Справа не в знаннях, а в умінні ними оперувати. Скажемо кожний з нас може за допомогою Інтернету одержати потрібні йому знання, але одні в результаті нічого не одержують, а інші заробляють пристойні гроші. Але отут, варто звернути увагу на те, що те, які заробляють, самі поширюють і продають інформацію, а не споживають її. Вам потрібно зі споживача перетворитися у творця, тоді у вас з'явиться шанс створити свою справу». На думку авторів керівництва, завданням пропонованого курсу навчання є «навчання тому, як придумати самому, а не вивчення вже наявних знань. Той, хто може сам придумувати й перевіряти свої ідеї (саме свої) на практиці тренує свою здатність придумувати втілювати на практиці власні ідеї. Тобто така людина стає творцем. Проміжним результатом є створення своєї справи. Кінцевого результату, зрозуміло, ні, але є наступне завдання, стати не просто забезпеченою людиною, але людиною щасливим. Ви знаєте, що таке щастя? Щастя не в кількості грошей, а в способі життя. Підприємець, що вже має можливість створити власний спосіб життя, тому що він сам собі керівник, може придумати той спосіб життя, що зробить його щасливим... Важливим елементом цього образа є улюблена своя справа». При подальшому читанні вступної частини авторами керівництва пропонується читачеві сплатити за повний курс навчання пристойну суму, правда не відразу всю, а вроздріб. Я не буду говорити про достоїнства самого всього керівництва, тому що заради задоволення своєї цікавості мені не дуже хочеться заплатити більші для мене гроші. На те, що в цьому керівництві немає нічого корисного, указує беззмістовність і неконкретність самої вступної частини. Аналогічний висновок можна зробити й для безлічі інших платних посібників, рекомендацій як заробити більші гроші. Призначення моєї статті є те, щоб застерегти Вас дорогі читачі від спокуси й не бути наївними. Поздоровляю Вас із самим чудовим Святом Великодня! До нової зустрічі в Інтернеті, дорогі друзі!

А споживчий кошик стає усе легше й легше

Валентина КУЛИК (Білорусь, м. Мінськ) Конкурс

Шановна редакція ІБК велике спасибі за публікацію моєї статті «У здоровому тілі - здоровий дух» (ІБК, №14, 2007 року). Ця стаття присвячена дуже важливій темі, але як видно за результатами голосування гідного відгуку в читачів ІБК вона не викликала. Очевидно, питання свого здоров'я поки ще не хвилюють нашу молодь. Тому я пропоную Вашій увазі свою нову роботу на економічну тему. У зв'язку із цим прошу повторно допустити мене до участі в конкурсі «Золоте Перо ІБК». Сам конкурс мені дуже подобається. Кривдно звичайно, що мене до кінця так і не зрозуміли. Справа адже не в нагородах, а в увазі й розумінні. Всім лауреатам, особливо Віргінії Хмеляускайте й Ларисі Мірошниченко, мої щирі поздоровлення! Молодці! Сподіваюся, що і я незабаром буду серед них. З нетерпінням чекаю виходу кожного нового номера ІБК. Переживаю, коли вихід ІБК затримується. Якщо є які-небудь проблеми, то завжди готова допомогти.

Дуже цікава картина спостерігається в нашім повсякденному житті в цей час. Коли більшість громадян Білорусі із важкістю дотягають від зарплати до зарплати, у державних ЗМІ постійно повторюють, що життя в Білорусі ставати усе краще й краще. Виявляється – ми так добре живемо, що навіть вирішили свою атомну електростанцію побудувати. Хоча питання про будівництво АЕС є досить важливим, і я сказала б навіть доле вирішальним для країни, я все-таки буду говорити про більше прозаїчні речі: про наші потреби. Та й привід є для такої розмови. Адже 15 березня є Всесвітнім Днем захисту прав споживачів. Більшість наших громадян так толком і не знають, що входить у споживчий кошик. Хоча, чесно говорячи, знання або незнання населенням змісту цієї реально неіснуючого кошика ніяк не позначається на їхньому рівні життя. Це по суті деякий математичний показник, що у більшій мері необхідний економістам і політикам. А для нас це рівень показання нашого соціального термометра, що відбиває стан економічного здоров'я нашого суспільства. Так споживчий кошик включає мінімальний набір продуктів харчування, що забезпечує мінімально необхідне для людини кількість калорій. У споживчий кошик також входять як необхідний набір непродовольчих товарів, так і послуги із платежами. Таким чином, у споживчий кошик входять продукти, товари й послуги, необхідні для збереження здоров'я людини й забезпечення його життєдіяльності. Споживчий кошик розраховується для трьох основних соціальних груп населення: працездатного населення, пенсіонерів і дітей. Важливість цього показника полягає в тому, що на основі споживчого кошика встановлюється розмір прожиткового мінімуму, середнього по країні. Ті громадяни, у кого дохід нижче такого мінімуму, можуть претендувати на одержання субсидій при оплаті за квартиру й інші соціальні виплати. Є тут і політична складова: чим менше вартість споживчого кошика, тим менше офіційний прожитковий мінімум, а виходить, статистика показує й меншу частку населення, що проживає за рисою бідності. Неважко догадатися, що навмисно занижуючи споживчий кошик можна штучно, тільки на папері, успішно боротися з бідністю без реальної індексації зарплат і виплати посібників. Ще є досить важливий показник. Це Індекс споживчих цін (ІСЦ), що характеризує зміну за певний період часу вартості споживчого кошика товарів і послуг, що здобуваються населенням. Він являє собою відношення вартості споживчого кошика в сучасний момент до її вартості вираженої в цінах базисного періоду (як правило, у цінах попереднього року або місяця) і не враховує вплив зміни доходів населення, кількості й структури його споживання. Отже, споживчий кошик формується по основних статтях витрат людини або родини на харчування (включаючи хліб і хлібопродукти, м'ясо й м'ясопродукти, молоко й молоко продукти, яйця, масло, рибу й рибопродукти, картопля, овочі, фрукти і ягоди, рослинне масло й маргарин, цукор і кондитерські вироби, інші продукти); одяг, білизну, взуття; ліки, предмети санітарії й гігієни; меблі, предмети культурно-побутового й господарського призначення; житло і комунальні послуги; культосвітні заходи й відпочинок; побутові послуги, транспорт, зв'язок; зміст дітей у дошкільних установах. Коли відомий уміст споживчого кошика, нескладно обчислити її вартість. Для цього беруться дані Держкомстату про рівень споживчих цін і тарифів на продукти харчування, не продовольчі товари й послуги. При цьому враховується в працездатному населенні й серед пенсіонерів процентне співвідношення між чоловіками й жінками. А серед дітей ураховуються частки дітей у віці до 6 років і від 7 до 15 років. Статистика використовує й інший соціально-економічний індикатор життя населення - так званий мінімальний споживчий бюджет. Його величина теж розрахункова й характеризує вартісну оцінку благ і послуг більше високого в порівнянні із прожитковим мінімумом рівня. Інакше кажучи, мінімальний споживчий бюджет забезпечує нормальне відтворення робочої сили для працюючої частини населення й життєдіяльність для непрацездатної частини населення. Правда, це все теж по мінімуму. Отож, уважається, що більш-менш нормальне життя починається при доходах населення в 2,5 рази вище величини прожиткового мінімуму.

Приведу деякі цифри. Так офіційний середньо душовий мінімальний споживчий бюджет для родини із чотирьох чоловік з 1 листопада 2007 року становить 289 110 рублів на місяць. З них на продукти харчування доводиться 48,8% (141 085 рублів), одяг, взуття, білизну — 19,5% (56 376), предмети культурно-побутового й господарського призначення — 6,6% (19 081), предмети санітарії, гігієни, ліки — 1,8% (5 203), оплата житла й комунальні послуги — 10,5% (30 356), побутові послуги, транспорт, зв'язок — 8,3% (23 996). І на все інше залишається 4,5% (13 009). Уважайте самі, чи можна за такі гроші прожити місяць? Адже споживчий кошик стає з кожним місяцем усе легше й легше через ріст цін. Держава вважає, що на ці гроші прожити можна. А як уважаєте Ви дорогі читачі?

Не всі те золото, що блищить

Лариса МІРОШНИЧЕНКО

(Білорусь, м. Мінськ) Конкурс

Наше життя останнім часом буяють цікавими явищами. Зайдеш у магазин у будь-якому великому місті, і очі розбігаються. Товарів достаток - і все хочеться купити. І всі товари відомих фірм - тільки викладай грошики. І так майже в кожному магазині. Мимоволі виникає питання, невже в нас так добре налагоджені торговельні зв'язки із всесвітньо відомими фірмами, що вони завалили своїми товарами всі наші магазини, аж до комерційних кіосків?

Думаючи над цим питанням, мене завжди долало сумнів, що таке може бути. І от, якось один раз, мені потрібно було купити сорочку для свого батька, і я зайшла в найближчий торговий центр. Вибрала гарну сорочку й запитала в продавця, скільки вона коштує? Продавець назвала мені ціну. Ціна була пристойна. На моє питання, чому сорочка так дорого коштує, продавець відповіла, що сорочка італійська, фірмова.... На що я їй заперечила, сказавши, що, мені достеменно відомо, що ця італійська фірма не торгує з Білоруссю. Продавець, не моргнувши навіть оком, сказала мені, що ця сорочка зі старої партії, що вони вже давно одержали з Росії. Що я могла відповісти такій кмітливій і спритній дівчині, продавцеві. Нічого... Але було ясно, що це була підробка. Але сорочка була гарна й на перший погляд була зшита досить якісно. І я неї купила. Батькові я нічого не сказала. А він був дуже радий моєму подарунку й із задоволенням носить цю сорочку дотепер. Але якась незадоволеність все-таки не давала мені спокою, і я знову пішла в той торговий центр. Я познайомилася ближче зі спритним продавцем. Після тривалої розмови я все-таки не витримала й задала їй питання про те, що вона торгує підробками. На що дівчина, зітхнувши, сказала, що про весь товар вона нічого сказати не може, а от конкретно про мою сорочку знає, їй приносить їх на реалізацію один підприємець, що в нього своя майстерня й вони шиють чоловічі сорочки й краватки. Натхнена своїм розслідуванням я попросила продавця познайомити мене із цим підприємцем. На моє прохання дівчина дуже неохоче, але відгукнулася й порадила прийти до неї в найближчий вівторок ранком, коли цей підприємець звичайно приносить їй товар на реалізацію. У призначений час я вже була в торговому центрі. Через якийсь час я побачила чоловіка з більшим пакетом. Він швидко передав пакет продавцеві разом з якимсь папірцем. Продавець взяла пакет, уважно вивчила папірець і, кивнувши в мою сторону, щось тихо йому сказала. Чоловік, швидко попрощавшись із нею, підійшов до мене й запитав, що мене цікавить? Я, нехай вибачить мене редакція ІБК, сказала йому, що я з газети Білоруська Криниця й хочу задати йому кілька питань. Він якось спочатку розгубився, небагато постояв у замисленості, але потім погодився із мною поговорити, запросивши мене в найближче кафі. У кафі в той час не було ні душі. І ми спокійно могли поговорити на будь-яку тему - нам ніхто не перешкодив би. Замовивши пари порцій кава, а мені ще й морозиво, він спочатку представився Сашком, а потім сказав, що знає Білоруську Криницю, знає Петра Силко й навіть читав статті Олені Голуб, і потім ще додав, що ця газета вже давно не виходить. Відчувалося, що Сашко занервував. На що я йому сказала, що це, дійсно, так воно і є, але зараз, мол, виходить Інтернет-газета Білоруська Криниця й що головним редактором у ній є та ж Олена Голуб. Я помітила, що мої слова його якось заспокоїли. Я відразу розповіла Сашку про сорочку, що я купила, і запитала його, як це потрібно розуміти - адже я переплатила значну суму грошей за неї? Вислухавши мою претензію, Сашко запосміхався й сказав мені, що якщо вже до кінця розбиратися, хто кому й скільки заплатив, то я, швидше за все, повинна йому за цю сорочку ще й доплатити. Побачивши моє здивування на особі, вона став мені пояснювати, що точно такі сорочки, що я купила, продаються в багатьох магазинах і всі вони, якщо можна так сказати, імітації. Вони пошиті де-небудь у Сінгапурі, у Гонконгу, а може в іншому місці, на філіях цієї італійської фірми на древнім, добитому встаткуванні. І якість цих сорочок набагато нижче тих, що шиють вони. Єдино правильним тут є те, що вони законно використовують свій фірмовий знак для прикриття своєї недоброякісної продукції. Я була просто ошелешена таким поворотом справи. Потім Сашко мене запитав, є чи в мене претензії до якості його сорочки? Не чекаючи відповіді, він із упевненістю сказав мені, що йому все ясно - у мене претензій немає й бути не може. Бачачи моє сум'яття, він ще додав, що якщо протягом року в моїй сорочці виявиться дефект, то я можу звернутися до нього, і він без зволікання обміняє цю сорочку на будь-які три нові. А щодо оплати те він ще додав, що нам покупцям краще платити йому, вітчизняному виробникові, чим на нас буде наживатися яка-небудь іноземна фірма. А, мол, ті сорочки, які так широко рекламуються, шиються в самій Італії невеликими партіями й розходяться за більші гроші серед місцевої еліти. А на наш ринок вони практично не попадають. Я була вже вражена всім почутим. Але Сашку здалося, що цього було мало, і він продовжував розповідати мені ще досить цікаві речі. Так я довідалася цікавий факт, що по оцінках західних фахівців, 20% всіх товарів на світовому ринку - підроблені. У цей час немає жодної області, у якій не підробляють товари. Підробляють практично все, що можна підробити, особливо косметику й парфумерію. Підробляють одяг, спортивні товари, електроніку, комп'ютерні програми, аудіо- і відеотехніку, автомобільні запчастини й інше. Особливо небезпечними є підробки ліків і продовольчих товарів. Чому ж підробляють товари? Як мені Сашко пояснив, фальсифікатори підробляють тільки той товар, що має сенс підробляти, тобто, якщо вартість фальсифікації з лишком окупається продажем підробленого товару. У випадку якщо вартість підробленого товару дорівнює або майже дорівнює вартості оригіналу, підробка втрачає всякий зміст. Так що дорогі читачі, не всі те золото, що блищить. Не захоплюйтеся покупкою товарів з етикетками широко розрекламованих брэндів. Покупка товарів це досить серйозний крок і потрібно бути завжди уважним і обережним. До нових зустрічей, дорогі читачі!

ВIД РЕДАКЦII

У добру годину

Білоруська Криниця...

Увага, КОНКУРС!

До уваги читачів!

ТЕМА НОМЕРА

Паска - Світле

Христове Воскресіння

Микола МАКСИМОВИЧ

Всі як один зрадіємо,

дорогі брати й сестри

Ірина ПАВЛИНА

ПОЛIТИКА

Білоруській Народній

Республіці 90 років

Олена ГОЛУБ

На золотому ґанку сиділи:

Цар, Царевич, Король, Королевич...

Петро РОМАНОВСКИЙ

SEMPER ІDEM

або завжди те саме

Костянтин САПРЫКИН

Катастрофа імперії -

Радянський Союз

Михась НИВАСЕЛЬСКИЙ

Трагічні березневі дні

сімнадцятого року

Павло ХОДОС

ЕКОНОМIКА

А споживчий кошик

стає усе легше й легше

Валентина КУЛИК

Не всі те золото, що блищить

Лариса МІРОШНИЧЕНКО

Як мені почати свою справу?

Людмила ТКАЧЕНКО

СУСПIЛЬСТВО

Не всі закони природи

підвладні більшовикам

Петро СИЛКО

Чи потрібна АЕС Білорусі?

Єгор ФЕДЮШИН

Крок уперед, два кроки назад

Віргінія ХМЕЛЯУСКАЙТЕ

Згода Вам та Любов...

Тетяна САМСОНОВА

КУЛЬТУРА

Ці очі навпроти

Катерина ВОВК

На тендітних клавішах душі

Олесь ГРУША

Я не можу інакше

Ліза БІГУН

РIЗНЕ

ІDMan все зробить

і у всім допоможе

Яніна ШЕЛЕСТ

Іпотерапія в Білорусі

Ольга ЛАЗАРЧИК

Порфирій Іванов і його Дитинка

Михась СКРЫПКА