У добру годину
Білоруська Криниця!
Криниці... Як добре відомо це слово. Колись вони дзюрчали по всій нашій землі, напували в жару засмаглих пришляхових косарів на косовицях, пастухів на пасовище. З них брали воду для домашніх потреб. Вони не пересихали ні в літню посуху, ні в зимову холоднечу, коли мороз сковував всі навколо. Тому що їх наповнювала сама мати-земля.
Але потім прийшли меліоратори й не стало криниць. Меліоратори землі, вони затверджували, що поліпшують природу, а насправді губили її. І загубили...
Але є ще й інші криниці. Криниці нашої духовності, свідомості, моралі, розуміння свого походження, відданості своїй батьківщині й національній придатності. І отут прийшли зі своїм нещадним ідеологічним плугом меліоратори - меліоратори душ наших, меліоратори нашої історичної пам'яті, нашої культури, мови, традицій. Вони змагалися між собою, щоб більше знищити святинь, білоруських шкіл, перекроїти історію на свій лад, нав'язати свою псевдокультуру, замінити високошляхетні основи людської моралі вульгарністю, нелюдськістю, спустошенням душ.
І отут меліоратори духовності, як і меліоратори землі, багато чого досягли.
Сьогодні стояти нелегке завдання - відновити втрачене за десятиліття духовної меліорації. Нелегка - тому що відновлювати, будувати значно важче, ніж руйнувати, знищувати. Так ще при постійній протидії сил, що мають владу, після багатьох десятиліть летаргічного сну народу. Але немає вічної зими, немає вічної ночі. Над нашої землею пробуджується весна - весна надій і непереборного прагнення до кращої частки рідного краю. І ніч, дуже не бажаючи цього, змушена відступати під натиском світла. Відновлення всього, що втрачено; відродження того, що створили предки для нас протягом багатьох сторіч; побудова незалежного політичного, економічного й культурного життя Білоруської держави; приєднання його до світової співдружності незалежних вільних народів як рівного з рівними, як вільного з вільними - усього цього вимагає наш час, наше майбутнє. Незалежна демократична Білорусь - це ціль діяльності й газети "Білоруська Криниця", що через залізну греблю меліораторів духовності не витікала багато часу.
Перший її номер за назвою "Криниця" вийшов у Петрограді 8(21) жовтня в 1917 році під час бурхливих подій у Російській імперії, у цій страшній в'язниці народів, за брамою якої й був білоруський народ. В 1918 році третій номер газети вийшов у Мінську. З 7 вересня 1919 року газета видавалася у Вільнюсі, з 1925 р. за назвою "Білоруська Криниця". На її сторінках висвітлювалося життя білоруського народу в умовах Польщі того часу. Матеріали газети не подобалися владі. 58 номерів газети були конфісковані, багато разів влади зупиняли її вихід. 12 липня 1940 уже литовські радянські влада заборонили видання газети. На 768 номері зупинилося її існування. Але через половину сторіччя в лютому 1991 р. з 769 номера "Білоруська Криниця" була відновлена й виходила в Мінську до 1997 ріку. Цього разу вона була закрита білоруською владою.
Із травня 2006 року "Білоруська Криниця" почала своє існування в електронному виді. На її сторінках розміщаються самі актуальні статті по розділах: тема номера, політика, економіка, суспільство, культура й різне. У добру годину "Білоруська Криниця", успіхів тобі в плідній діяльності по відродженню нашої Батьківщини!